Фронт від Балтики до Іраку

Після того, як Україна вдарила по російських каспійських портах й суднах, де під удар потрапили й іранські судна, стало очевидно, що не лише Кремль здатен йти на ескалацію.

Своєю чергою РФ вже відкрито пускає ракети й дрони по країнах НАТО. Ані росіяни, ані натівці вже не роблять вигляд про "українські дрони/ракети", що теж певна ескалація – бо Кремль все менше діє "під чужим прапором", а загрожує напряму. А НАТО вже не боїться збивати дрони хоча б над своєю територією.

Але зосередимося на розширенні війни на інші фронти та "злиття" нашої війни з ірано-американською, яка, у свою чергу, "розширюється" на громадянські війни у Ємені, Лівії, Іраку та Газі. І дедалі більше перетворюється на одну велику історію, де український фронт найгарячіший, але не єдиний.

Так, "у відповідь" на атаки по іранському судну у російському порті (хоча українська сторона наполягає, що судна були російські), іранці спочатку створили чутки про можливі удари по Україні балістикою, а потім і публічно підтвердили наміри завдати ударів по наших портах.

Через територію яких країн вони нібито хотіли пускати ракети – не уточнювалось. Проте, після "вибачень" української сторони "передумали" і тепер розкручують це як велику перемогу… над Ізраїлем та вимагають "компенсації". При цьому українська сторона це вважає не "вибаченням", а, скоріше, попередженням, що російські порти під загрозою. Ні про які "компенсації" офіційному союзнику РФ, звісно ж, мова не йде. Те, що це був останній наш удар по Каспію, також ніхто не казав.

Ще однією "відповіддю" від Ірану, а точніше від іранських проксі нам була заява радника з питань національної безпеки Іраку Касіма аль-Абуді про нібито арешт причетних до України "розвідувальних осередків", які робили "напади" в Іраку. Не уточнювалось, громадяни яких країн це були та на кого, власне, нападали. Київ, звісно, все спростував.

Та й самі іракці заявили, що ситуація потребує розслідування. Тобто, що трапилось – не відомо, але винні вже є.

Дуже схоже на іранські та російські інформаційні операції.

Про те, що росіяни десь там поряд теж "пробігали", свідчить хоча б те, що буквально за кілька днів після цих заяв почалося публічне "потепління" відносин між РФ та Іраком та навіть старт прямого авіасполучення до "Внуково". Про аналогічне відновлення прямих авіарейсів Кремль домовився і з новою владою Сирії (може й там скоро знайдуть "українських шпигунів"?).

Тут варто додати, що "влада Іраку" є дуже умовним поняттям, адже вона контролює повноцінно хіба лише свою столицю. Країна досі перебуває фактично у стані громадянської війни й розділена на зони впливу, де найбільша - саме в іранців. Просто через те, що до 65% населення це шиїти. А є ще курди та натівська зона впливу, є недобитий ІДІЛ, є менші гравці.

І цей "котел" потроху починає закипати, бо іракські проіранські угрупування все частіше атакують американські об’єкти в Іраку, на тлі зростаючого дефіциту ракет ППО у США та союзників. І те, що разом з атакою на натівців та США "під гарячу руку" там потрапили й "українські шпигуни" багато про що говорить.

Для нас це лунає не як загроза, а, скоріше, як "комплімент", бо раз з нами борються вже навіть в Іраку, то ми чогось варті.

Були там реально наші агенти, чи ні, але сам факт описаних подій свідчить про зростання нашого впливу у регіоні. Та, паралельно, про зменшення впливу США й їхніх союзників. Бо замість потужних відповідей, як це завжди було раніше, американці просто вивозять свої війська та ППО (яке без протиракет стає просто "жирною" мішенню) з Курдистану.

Так, американці знов "кинули" курдів. Коли по курдах почало потужніше "прилітати" від іранців та їхніх союзників, Вашингтон вирішив вивести з-під удару власні сили. Слідом про аналогічний крок повідомили й німці, чий незначний контингент досі перебував у курдському Ербілі. Так, з боку НАТО це ознака слабкості.

Але з іншого боку – це створює вакуум впливу. Де все активніше діють турки, пакистанці та арабські країни.

Але загалом ситуація далеко не на користь Ірану та РФ, адже США та Ізраїль продовжують бити по самому Ірану, саудити – по Ємену, а Україна – по РФ.

Плюс ЄС прийняв не так давно багатостраждальний 21 пакет санкцій, який начебто "ні про що", але насправді значимий. Бо там вперше дозволено було конфісковувати та перепродавати нафту й зерно з арештованих суден "тіньового флоту" РФ (а він з Іраном в них спільний). Це було потрібно, щоб розширити вже наявні операції НАТО на Середземномор’ї.

Наприклад, 2 серпня вертоліт операції НАТО EUNAVFOR MED IRINI під керівництвом ВМС Італії висадив десант на танкер "Тоа Пайох" для "перевірки документів". Це сталося біля берегів Тунісу.

Судно "тіньового флоту" італійці відпустили, але головне це прецедент – тепер документи перевіряють не лише на Балтиці, але й на Середземному морі.

Таким чином ЄвроНАТО теж робить свою ескалацію проти Кремля – і на користь Україні.

Ще один "фронт" для глобального протистояння – Африка. Про туарегів у Малі (куди росіяни відправили ціле судно з бронетехнікою – отже воно не потрапить на наші фронти), про Лівію (біля берегів якої по суднах російсько-іранського "тіньового флоту" атакують морські дрони), про Судан, про інші країни з усіх кінців Чорного континенту, де зростає нестабільність, і куди дійсно пробує заходити Україна навіть офіційно з аграрними хабами, та навіть про іспанський ексклав Сеуту – вже багато написано.

Це все ще не світова війна, бо ця дефініція має конкретний вимір – військові дії під офіційним прапором на всіх континентах. Але вже щось дуже схоже на це. Це вже точно нова Холодна війна з розподілом світу на ворожі блоки. Причому Україна тут далеко не останній гравець, а російсько-українська та ірансько-американська війни є каталізаторами цих подій.

Коли війна входить у певну "рівновагу", бо сторони не можуть наявними засобами та на наявних фронтах досягти перемоги, супротивники завжди шукають вихід "за межі" можливостей за рахунок нових технологій та війн у нових регіонах. Це і є "ескалація", про яку так часто говорять і якою майже завжди закінчувалися великі війни минулого.

На поточному етапі російсько-українська війна теж втрачає динаміку і сторони шукають варіанти ескалації собі на користь. Україна зробила ставку на технології і досягає все глибших тилів РФ своїми дронами й ракетами, а Кремль – на розширення географії провокацій проти нас та наших партнерів з залученням своїх партнерів по "Вісі зла".

Виглядає так, що пік протистояння буде восени-взимку, коли й вибори будуть всюди, й ціни на нафту й газ зростатимуть, й дефіцит протиракет зросте як у нас, так і у росіян. Звісно, якщо Трамп досягне повноцінної угоди з іранцями, то це на деякий час поставить ескалацію на Близькому Сході "на паузу". Але шанси на довгий мир там поки примарні. Як і на мир в нас з РФ.

Всі готуються до ескалації на єдиному світовому фронті.

Андрій Попов

Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланням